Все в наших руках!

Оріхівський РЦСССДМ

Квітень, 2017р.

У свої 32 роки Марина вже знаходилась майже на дні страшної прірви, яка затягувала все глибше.

Будучи, ще 3 роки тому, молодою заміжньою дівчиною, яка мала роботу, родину та сімейний затишок, вона з жахом дивилась в дзеркало на страшну пристаркувату жінку, яка втратила найдорожче – служба у справах дітей вилучила дитину Марини…

Про проблеми в родині фахівцям із соціальної роботи стало відомо напередодні Різдва. П’янки та сварки в сім’ї змусили сусідів звернутись за допомогою до Оріхівського районного ЦСССДМ.

Жінку відразу ж було взято під соціальний супровід. В ході роботи фахівці з’ясували, що до такого життя, Марина докотилась, знаходячись в затяжній депресії. Спочатку померла мама. Дівчина, не отримавши підтримки з боку батька, який вдарився в асоціальний спосіб життя, сподівалась на допомогу чоловіка, але й він невдовзі повідомив, що йде з родини. Остаточною краплею, яка штовхнула Марину на тернистий шлях, стало зґвалтування: дівчина пізно поверталась з роботи та натрапила на компанію п’яних молодиків.

Вихід, та хоч якесь полегшення, з даної ситуації молода мама знайшла в алкоголі. Зелений змій задурманив голову Марини, роботодавець видав на руки трудову книжку зі словами: «Ти нам більше не потрібна», маленький син не викликав радості, а друзі по пляшці, що приходили до батька, підбадьорювали та чаркою знімали напругу. І жінка покотилась у прірву.

Та сусіди спільно із фахівцями із соціальної роботи встигли вчасно «схопити» Марину та почали тягти її з цієї прірви.

Спочатку робота була безрезультатною, бесіди зводились до обіцянок, які не виконувались. Довелось використати радикальні методи роботи. Дитину влаштували на тимчасове утримання до державного закладу, і мати «прокинулась».

Вона звернулася до лікарів та закодувалась. Покинула свою частку чотирикімнатної квартири і переїхала до бабусі, аби уникнути зустрічей із співпляшниками батька. Співмешканець, який разом із фахівцями боровся за нормальне життя коханої, підтримав її з переїздом, влаштував на роботу у комунальне господарство прибиральницею. Психологічні бесіди та тренінги соціальної служби допомогли жінці долати депресію і дивитись на життя з іншого боку, широко розкривши очі та плануючи майбутнє.

Зараз молода родина чекає на поповнення, а старший Дмитрик з нетерпінням хоче побачити свою сестричку.

І хоч родина вже в змозі самостійно долати свої негаразди, фахівці із соціальної роботи Центру продовжують допомагати їм, як і багатьом іншим родинам, долати життєві негаразди.

Небайдужість

Великобілозерський РЦСССДМ

Березень, 2017р.

Сім’ю Джурко завжди хвилювала доля дітей, які виховуються без батьківського тепла та сімейного затишку. Людмила Василівна разом з чоловіком Андрієм Володимировичем 17 вересня 2009 року створили прийомну сім’ю. Згідно розпорядження голови Великобілозерської районної державної адміністрації від 27.03.2013 р. № 81 на базі прийомної сім’ї створено дитячий будинок сімейного типу Джурко та влаштувано на виховання і спільне проживання дітей, позбавлених батьківського піклування Діденка К.В., 29.11.2007 р.н., Бойка О.С., 13.06.2000 р.н., Ісаєву Д.П., 19.12.2003 р.н., Плетіня С.О., 07.01.2010 р.н., Плетіня В.І., 28.03.2012 р.н.

Нещодавно батьки-вихователі Джурко дізналися про дітей з Великобілозерського району, які отримали статус дітей, позбавлених батьківського піклування. Так було ініційовано питання про поповнення дитячого будинку сімейного типу трьома вихованцями. Розпорядженням голови від 28.02.2017 р. № 64 родину поповнено дітьми Роговою Тетяною Вячеславівною, 16.08.2009, Шепель Катериною Василівною, 31.05.2011 р.н. та Шепель Анастасією Василівною, 29.08.2013 р.н.

Біологічними батьками дітей є Шепель Оксана Василівна та Шепель Василь Григорович. Оксана Василівна уродженка Оріхівського району. Родина переїхала до Великобілозерського району у 2012 році. З того часу сім’я не виходила з поля зору соціальних працівників. В родині виховувалося п’ятеро дітей, але батьки не забезпечували належного нагляду за дітьми.

Так розпорядженням голови Великобілозерської районної державної адміністрації від 31.03.2016 року № 99 було прийняте рішення про негайне відібрання дітей від матері. Батько дітей на момент відібрання дітей з матір’ю не проживав.

21.04.2016 року до комунального закладу «Оріхівський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» було направлено на повне державне забезпечення трьох малолітніх дітей Рогову Тетяну, Шепель Катерину та Шепель Анастасію. Шепель Михайло та Шепель Олександра були влаштовані до Запорізького обласного спеціалізованого будинку дитини «Сонечко» (діти знаходяться там до сьогодні). За період проживання дітей в закладах батьки долею дітей не цікавились та не брали участі в їх вихованні.

Беручи до уваги всі фактори та керуючись захистом прав та законних інтересів дітей, біологічні батьки Шепель Василь Григорович та Шепель Оксана Василівна рішенням Великобілозерського районного суду від 28.12.2016 р. були позбавленні батьківських прав.

РАЗОМ МОЖНА ВСЕ ПОДОЛАТИ!

Розівський РЦСССДМ

Грудень, 2016р.

Завдання фахівця із соціальної роботи полягає у тому, щоб допомогти клієнтові знайти себе, знайти своє місце в світі, зорієнтуватися в нових соціальних відносинах, і спілкування є важливим інструментом у цьому процесі. Фахівець із соціальної роботи повинен мати навички самоорганізації (уміти опановувати свої думки, почуття, поведінку, проводити самоспостереження), що є основою самовдосконалення й професійного росту.

Скільки не зустрічаєшся з різними людьми, скільки не спілкуєшся з ними, не перестаєш дивуватися тому, наскільки у кожного різне життя, непроста доля, життєві труднощі та проблеми.

Мабуть, немає такої людини в світі, яка б у своєму житті не робила помилок і не хотіла б щось виправити, змінити свій спосіб життя або спробувати щось змінити в собі.

Селищний голова повідомив фахівцю із соціальної роботи Розівського РЦСССДМ про сім’ю матері-одиначки Ганни С.,яка перебуває в складних життєвих обставинах (зловживає спиртними напоями). Під час інспектування було виявлено, що громадянка Ганна проживає в будинку із своїм батьком та 7-річною донькою Христиною. Місцезнаходження батька дитини не відомо. Розмовляючи із соціальним фахівцем, Ганна знаходилась в стані алкогольного сп’яніння та помітно нервувала.

У будинку панував повний хаос. Скрізь купи сміття, брудні речі, підлога липка і загиджена. Стояв жахливий сморід.

У ході проведення початкової оцінки і збору інформації (опитування сусідів) було з’ясовано, що громадянка Ганна безвідповідально ставиться до виконання своїх батьківських обов’язків, ніде не працює, зловживає алкоголем, домашнім господарством не займається. Часто «гостювала» у різних приятелів за чаркою горілки. Доньку залишала с дідусем, або водила за собою по п’яних компаніях.

Фахівцем із соціальної роботи було проведено бесіду з Ганною та вказано про невиконання нею батьківських обов’язків. Також Ганні було роз’яснено, що за таких умов проживання та способу життя існує ризик вилучення її доньки Христини. Особлива увага в бесіді з Ганною була приділена щодо зловживання спиртними напоями останньої.

Після проведення роз’яснювальної роботи Ганна пообіцяла змінити свій спосіб життя .

Контроль за дотриманням угоди було покладено на фахівця із соціальної роботи.

Ганна доклала значних зусиль, щоб навести лад у будинку. Все сміття із кімнат було прибрано, непридатні меблі замінені на інші. Стіни зашпаровані і побілені, на вікнах нові гардини, на ліжках застелена чиста постільна білизна, на підлозі - килимові покриття. Для дитини підготовлено все необхідне. У шафах є дитячий одяг, взуття. Всі речі випрані і випрасувані.

Таким чином ситуація значно змінилася на краще. Життя Ганни складне, ще багато чого треба навчитися, але фахівці із соціальної роботи завжди будуть поруч і підставлять плече в важкий для неї час.

На сьогодні сім'я перебуває в полі зору центру соціальних служб, їй надано необхідну соціально - педагогічну допомогу, проведена робота із найближчим оточенням.

Фахівцем із соціальної роботи було налагоджено співпрацю із сім'єю, яка перебуває у складних життєвих обставинах, з метою зменшення шкоди для дитини. Основною задачею у роботі було підтримання сім'ї і стимулювання її позитивних змін.

На перший погляд могло здатися, що в такій ситуації не могло бути й мови про залишення дитини із матір'ю, проте в результаті роботи вдалося подолати основні проблеми, а дитина, незважаючи на всі негаразди, любить свою рідну матір і бажає жити із нею. Вважаємо, що професіоналізм соціального фахівця полягає у вмінні стимулювати позитивні зміни у людині. Він повинен керуватися у своїй роботі переконанням, що у сім'ї завжди є позитивні резерви, треба тільки вміти їх активізувати.

Не дивлячись на всі негаразди, що трапляються в нашому житті, такі позитивні результати надають сил і оптимізму для подальшої роботи.

До прірви один крок, а з неї……

Оріхівський РЦСССДМ

Листопад, 2016р.

Сім’я Семена нічим не відрізнялася від багатьох інших родин: він, дружина, двоє діток. Коли занедужала жінка, ніхто не думав про погане. Сім’я була сповнена віри у повне одужання дружини та матусі. Та страшний діагноз «рак» прозвучав, наче грім серед ясного неба. Усі спроби відвоювати жінку у недуги не мали жодного успіху. І одного дня чоловік втратив кохану дружину, а діти найріднішу людину на всьому білому світі - МАМУ.

За буденними щоденними клопотами біль від втрати рідної людини потроху вщухав. Випадково Семен зустрів жінку, яка колись була його першим юнацьким коханням. Почуття самотнього чоловіка спалахнули з новою силою. Він зібрав нехитрі речі, взяв дітей і поїхав у пошуках нового сімейного щастя до Тамари, бо жила жінка у іншому населеному пункті.

Здавалося, на новому місці життя почало налагоджуватися. Серед радісних і щасливих буднів Семен не помічав, що все частіше ходить до магазину по пляшку для Тамари. Поступово й сам чоловік став зловживати спиртними напоями…

Сусіди зателефонували фахівцеві із соціальної роботи тоді, коли зловживання дорослих продовжувалося вже кілька днів, а діти залишалися бездоглядними. Під час візиту у сім’ю вималювалася дуже сумна картина: батько із співмешканкою були у вкрай нетверезому стані, у будинку сморід, бруд, діти голодні і замацьорені, їжа відсутня. Фахівець із соціальної роботи намагалася пояснити чоловіку, що він не виконує батьківських обов’язків, роз’яснювала до чого це може привести. Хоч діточки, як могли, захищали тата і «маму Тамару», та Семен із жінкою були настільки п’яні, що навіть не розуміли, хто прийшов і навіщо. Залишити дітей в сім’ї було неможливо, це загрожувало їхньому життю та здоров’ю. Було вирішено тимчасово влаштувати хлопчиків до центру соціально-психологічної реабілітації.

На ранок батько прокинувся з важкою головою і… без дітей. Тепер він мав зробити все, аби повернути дітей у сім’ю. Для цього він одразу ж прийшов до фахівця із соціальної роботи. Чоловік дуже хвилювався і по його очах було зрозуміло, що він готовий на все, аби виправити помилку і більше її не повторювати.

Почалася спільна робота Семена та працівників Оріхівського рацйонного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Між частими відвідуваннями дітей у центрі соціально-психологічної реабілітації, Семен приводив до ладу захаращене житло, збирав документи для оформлення соціальної допомоги, став на облік до центру зайнятості. У цей же час не нехтував і тимчасовими заробітками, аби мати змогу купити дітям смаколики. Кожну зустріч із фахівцем Євген починав питанням: «Коли я зможу забрати дітей?» і на очі йому наверталися сльози…

І ось настав момент повернення дітей у сім’ю. Батько дуже радів поверненню діточок, і сміявся, і плакав, емоції радості переповнювали його серце. Діти теж з нетерпінням чекали зустрічі з люблячим татком. Для Семена всі ці події стали тяжким уроком, за який він заплатив високу ціну. Тому маємо надію, що у майбутньому сім’ю чоловіка оминуть подібні негаразди, а під час скрути Семен сам звернеться до наших фахівців за допомогою, щоб вчасно зарадити проблемам, не допусти їх загострення чи просто отримати підтримку.

Шанс на виправлення

Якимівський РЦСССДМ

Вересень, 2016р.

Дитина має зростати та виховуватись в родині. Та нажаль бувають випадки, коли життя з близькими людьми стає для дитини нестерпним. Так сталося з маленькою Тетянкою. Коли вона народилася у неї були люблячі батьки та бабуся. Однак щастя тривало недовго. Батько дівчинки помер, а мати Наталя стала все більше віддалятися від доньки, влаштовуючи своє особисте життя. Згодом матір почала пиячити і через деякий час вже не могла зупинитися самостійно. До того ж серед її оточення були люди, які теж зловживали алкогольними напоями та вели аморальний спосіб життя.

На той час маленька Тетянка вже пішла в перший клас. Немаючі належних умов для навчання та контролю з боку матері, успіхи дівчинки у школі почали погіршуватись. Після занять дівчинка йшла не додому, а до старенької бабусі, котра як могла опікувалася онукою.

Всі спроби соціальних працівників вплинути на матір були марні, тому дитина потрапила до державного закладу, який став для неї новою домівкою. Ця подія пробудила в свідомості Наталі давно забуті материнські почуття і вона потроху почала змінюватись на краще. На деякий час мати припинила вживати алкогольні напої, навела порядок в домі, стала на облік до центру зайнятості. Бажання повернути доньку додому тримало Наталю декілька місяців. Однак, опуститися в прірву завжди легко, а піднятися на верх – не кожному під силу. Наталя не втрималась і знов почала пити, перекресливши цим всі свої попередні успіхи. Коли алкогольний зрив повторився вдруге, гостро постало питання про позбавлення матері батьківських прав. Для Наталі це прозвучало наче вирок. Вона нарешті усвідомила, що алкогольна залежність може назавжди позбавити її доньки, а дівчинка буде зростати, не знаючи материнської ласки та любові.

Мати попросила дати їй останній шанс на виправлення. Фахівці запропонували Наталі пройти лікування алкогольної залежності в Запорізькому обласному наркологічному диспансері. Всупереч побоюванням, жінка пройшла повний тритижневий курс лікування і повернулася додому новою людиною, з чітким бажанням жити заради доньки. Наталя використала наданий їй шанс та нарешті отримала довгоочікуваний дозвіл на повернення Тетянки в сім’ю.

Минає другий місяць… Донька живе разом з мамою, ходить до школи, де у неї багато друзів. Тетянка дуже енергійна та привітна дівчинка. На стінах в домі, де вони живуть, з’явилися її малюнки. Мати сумлінно виконує свої батьківськи обов’язки, займається пошуком постійної роботи, та найголовніше, весь свій вільний час приділяє доньці.

Життя непередбачуване і ми не знаємо, чи буде так і надалі. Але ми раді, що складна соціальна робота з цією родиною дала позитивний результат. Та найголовніше, що маленька Тетянка не втратила віру в щасливе майбутнє!

Завжди приємно чути, коли історії закінчуються добре

Кам'янсько-Дніпровський РЦСССДМ

Вересень, 2016

Ця історія трапилась восени минулого року. До РЦСССДМ, у телефонному режимі, надійшло повідомлення від класного керівника 10-Б класу школи НВК про дитину, яка постраждала від жорстокого поводження. Після чого, класний керівник дівчинки, К.І., вже з доповідною звернулась до адміністрації школи, стосовно проблемної ситуації, яка склалась у стосунках між донькою - Крістіною та її батьками. Крістіна розповіла, що під час сварки батьків вона намагалась захистити матір, та отримала стусана від свого вітчима. Також, повідомила, що останній час вона не жила вдома і не відвідувала навчальний заклад, пояснюючи це тим, що батьки зловживають спиртними напоями, вчиняють бійки між собою і вона не може знайти спільної мови з ними. У Крістіни почались непорозуміння з матір׳ю.

Мати дівчини – Н.М. жила зі своїм співмешканцем А.О., який є біологічним батьком молодших дітей - Олександра та Вікторії.

Н.М. не надавала дитині належного догляду, не приділяла достатньої уваги, не цікавилась її навчанням та не купувала доньці необхідні речі. Внаслідок цього, дівчина стала агресивною, озлобленою і почала робити усе навмисно. В сім’ї почалися нескінченні сварки...

Коли в справу втрутився фахівець із соціальної роботи, ситуація в родині була вже напруженою. Змучені постійними сварками і доріканнями, члени родини, здавалося, втратили надію. Найстрашніше, що найбільше страждають діти. Крістіні, Олександру та Вікторії був потрібен належний догляд, материнська увага, тепло, любов, а за сварками в родині і зловживанням спиртними напоями батьків, їм цього не вистачало.

В результаті, за заявою матері Н.М., Крістіна була влаштована до Мирненського обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей. Перед фахівцем було важке завдання – примирити двох рідних людей – мати та доньку та повернути дівчину до дому. Спочатку роботи з сім’єю фахівець із соціальної роботи визначив для себе та членів родини відповідний алгоритм дій, які були спрямовані на поліпшення взаємин між членами родини, вирішення конфліктних ситуацій. Наступним кроком було надання комплексу соціальних послуг, спрямованих на профілактику зловживання алкоголю, ведення здорового способу життя, формування навичок відповідального батьківства. Батькам роз’яснювались їх права та обов’язки, права дітей, можливі наслідки щодо ухиляння виконання батьківських обов’язків. Робота з сім’єю потребувала постійного контролю та втручання з боку фахівця, батьки продовжували зловживати алкоголем, матір неодноразово залишала дітей уходила у невідомому напрямку, не реагували на зауваження спеціаліста, продовжували вести аморальний спосіб життя. Під час планового відвідування сім'ї, комісія у складі: директора Центру, дільничого інспектору, представника служби у справах дітей та медичного працівника встановила, що А.О. та Н.М. за зовнішніми ознаками перебували у стані алкогольного сп'яніння та цьому навіть не заперечували. Комісія прийшла до висновку, що перебування дітей в родині становить безпосереднью загрозу їх життю та здоров'ю. Батькам негайно було запропоновано пройти «Алкотест –Драгер», внаслідок чого «небезпечні» промілі були встановлені. На позачерговому засіданні комісії ССД, терміново було розглянуто питання щодо відібрання двох малолітніх дітей у батьків, але без позбавлення батьківських прав. Тому, згідно розпорядження голови районної державної адміністрації діти, все ж таки, були відібрані.

Це було великим ударом для батьків, і пізніше, вони зрозуміли свої помилки та виявили бажання повернути дітей до дому. Однією з основних вимог до батьків було - пройти повний курс лікування від алкогольної залежності у Запорізькому наркологічному диспансері, і вони все ж таки, на це зважились.

Обмислюючи свої дії та помилки, у родину потроху почав повертається спокій та порозуміння. Крістіна, Олександр та Вікторія тепер знаходяться вдома. Більше не чутно сварок та лайок. Діти нагодовані, чисто вдягнені та спокійні. На даний час, робота з сім'єю продовжується, бо є ще деякі невирішені питання.

Ось так вчасна допомога фахівця із соціальної роботи може дати рідним людям змогу зрозуміти й почути один одного та вирішити складні життєві обставини. Не дивлячись на всі негаразди, що трапляються в нашому житті, такі позитивні результати надають сил і оптимізму для подальшої роботи спеціалістам системи Центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Ангеліна

Оріхівський РЦСССДМ

Серпень, 2016р.

Легко народити дитину, та виховати її здатен не кожен. Так і трапилося в родині Глушків.

Марія народила доньку Ангеліну та чоловік її покинув. Жінка виявилася поганою матір’ю. Не приділяла дівчинці належної уваги. Ангеліна практично з пелюшок була бездоглядною. Кілька разів її здоров’ю загрожувала небезпека.

Повідомили про Глушко Марію і Ангеліну службу у справах дітей небайдужі сусіди. Коли дізналася про цю родину фахівець із соціальної роботи, негайно забила тривогу.

Оріхівський районний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, служба у справах дітей райдержадміністрації, сільська рада та небайдужа громада намагалися донести Марії, що відповідальність за дитину – головний обов’язок матері. Спонукали взятися за розум, припинити нікчемний спосіб життя, звернути увагу на доньку. Та все виявилося марним…

Ангеліну влаштували до КЗ «Оріхівський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей», де дитина вперше спробувала, що таке пиріжок, якою буває нова спідничка та дізналася, що існують іграшки. А Марію позбавили батьківських прав.

Минув час. Спеціаліст із соціальної роботи ОРЦСССДМ розповіла цю сумну історію одній жінці, яка мала намір створити прийомну сім’ю. Ірина Олексіївна дуже перейнялася долею Ангелінки. Спеціалісти центру та ССД зробили все можливе, щоб дитина якнайшвидше стала прийомною донькою Ірини.

І ось настав той день, коли п’ятирічна Ангеліна переступила поріг своєї нової домівки. Ірина Олексіївна за допомогою спеціаліста Центру та власних неймовірних зусиль за два роки перетворили залякану, відлюдькувату дитину-вовченя на усміхнену, сповнену любові та доброти дівчинку.

Наразі в прийомній сім’ї Ірини Олексіївни всі готуються до свята першого дзвоника, а найбільше чекає на Перше вересня Ангеліна. Дитина мріє вдягти красиву шкільну форму, великі білі банти, взяти яскравого портфеля та піти до школи. Вона знає, що за руку її поведе любляча, терпляча, справжня мама. Дівчинка вже пообіцяла їй отримувати одні «12»!

Спеціалісти ОРЦСССДМ впевнені, що і подальше життя Ангелінки буде на відмінно.

Життя – це чорно біла смуга

Оріхівський РЦСССДМ

Липень, 2016р.

Не так давно це була звичайна сім’я. Чоловік Олег, дружина Ірина та мама Ірини Ніна Степанівна жили небагато, але дружно, в злагоді. Жінки порались по господарству, чоловік працював водієм.

Невдовзі молодята дізналися, що в них буде первісток. Родина була на сьомому небі від щастя. Та трапилася біда, донька Олеся народилась з діагнозом «Дитячий церебральний параліч».

Спантеличені Ірина та Олег не розуміли, чому це випробування випало на їх долю. Щось в родині пішло не так. Ірина та її чоловік почали прикладатися до чарки, звинувачуючи один одного в тому, що трапилося з дитиною. Виховання Олесі лягло на плечі бабусі Ніни. Немолода жінка тягла на собі хвору онуку та господарство.

Так минуло декілька років. Олег та Ірина продовжували вести нікчемний спосіб життя, а дитина зростала під наглядом бабусі. Завдяки любові та старанням Ніни Степанівни дитина почала потроху ходити та тримати в руках речі. Бабуся Ніна, дивлячись як котяться в прірву донька та зять, від постійних потрясінь та переживань почала здавати. Врешті решт серце її не витримало, і жінка померла. Дитина залишилася практично на призволяще. Олег вирішив, що йому морока з похованням тещі не потрібна, і покинув дружину в складний час життя разом з дитиною і проблемами. Жінка абияк поховала матір та впала в алкогольний запій.

Тривогу забили небайдужі сусіди та звернулися до Оріхівського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Спеціалісти центру невідкладно виїхали до місця проживання Ірини. Почали працювати з жінкою, пояснювати, допомагати піднятися з прірви. Крок за кроком Ірина під супроводом спеціалістів центру почала приходити до тями. Ніби прокинувшись від тяжкого сну зрозуміла, що Олесі потрібна мама - любляча, турботлива, відповідальна, найкраща.

Зараз маленька сім’я потроху крокує новим, добрим, світлим життям, де немає місця шкідливим звичкам. Спеціалісти ОРЦСССДМ навідують родину, допомагають добрим словом, корисною порадою. Підтримують родину і сусіди, і місцева влада. Хай біла смуга для маленької сім’ї буде нескінченною.

Почуття самотності

Оріхівський РЦСССДМ

Червень, 2016р.

Коли зростаєш в сім’ї з нерідним батьком, дитинство здається зовсім безрадісним. Як гірко бувало, коли накричить ні за що, коли посварить при друзях. Мама не помічала невеселий настрій доньки Настуні, завжди була на стороні вітчима. Непростим періодом виявилося і підліткове життя дівчинки. Час плинув, народилася менша сестричка – рідна донька вітчима. Стосунки з ним погіршилися, Насті здавалося, що її взагалі не люблять. В школі з активістки класу вона перетворилася на роздратоване дівчисько, якому не хотілося вчитися та приймати участь в житті класу.

Соціальний педагог школи помітила негативні зміни у поведінці Настуні та звернулася за допомогою до фахівця із соціальної роботи. Для того, щоб краще зрозуміти проблему та налагодити стосунки в родині, фахівець із соціальної роботи відвідувала сім’ю та школу в якій навчалась дівчинка. Фахівець проводила бесіди з вчителями, матір’ю та вітчимом щодо покращення стосунків у родині та показників навчання у школі.

Через деякий час наполегливої праці, в ході якої було надано комплекс соціальних послуг, ситуація налагодилась. Сьогодні в родині панує мир та спокій. Настя гарно вчиться, спілкується з однолітками, допомагає доглядати молодшу сестричку. Налагодилися відносини і з вітчимом.

Так нехай кожна родина, яка потрапила у складні життєві обставини пам’ятає, що вона не одинока у цьому світі!

З ВІРОЮ В МАЙБУТНЄ

Оріхівський РЦСССДМ

Травень, 2016р.

Часто в житті буває так, що ніби то все йде добре, все до ладу, гарно. А потім наче вимкнули світло, і ось вже лише темрява і безвихідь…

Ольга з дитинства була гарненька, батьки любили і балували її. Згодом стала вродливою дівчиною. Користувалась увагою серед чоловіків. Незабаром закохалась…

У молодої родини з’явилось перше немовля, згодом друге, третє… Ось вже вони - багатодітна родина. А щастя, ніби десь розтануло: грошей не вистачає, почалися конфлікти, хворіють діти. Чоловік не бажає працювати, практично не допомагає і вдома, має інтерес до зловживання.

Свою допомогу родині запропонували соціальні служби. Та чоловік не дозволив втручання, то й Ользі довелося відмовитися від співпраці. Відмовившись від соціального супроводу, жінка все ж мала допомогу: зібрано пакет документів для оформлення статусу багатодітної родини, оздоровлено дітей влітку, надано гуманітарну допомогу.

Докладніше